Підіймись на небеса — у версальський хоч би сад, Одягни одежу злотну, Шапку царськую добротну, Як у серці нуда, буде скрізь тобі біда. Проживи хоч триста літ, проживи хоч цілий світ, Що тобі те помагає, Коли серденько ридає? Як у серці нуда, буде підлість і біда. Хоч всю землю завоюй, над усім хоч зацарюй, Що тобі те помагає, Коли вся душа ридає? Як у серці нуда, буде підлість і біда. Тож про місяць знать дарма, є там люди чи нема, Кинь Коперникові сфери, В серця свого глянь печери! Як знання в нутрі твоїм — то веселий будеш з ним. Бог найкращий астроном і найкращий економ. Вічная природа-мати Зайвини не може мати. Найпотрібніше тобі ти знайдеш лиш у собі. Подивися, як живеш: друга у собі знайдеш, Стрінеш там ти іншу волю, Стрінеш в злій блаженну долю: У тюрмі твоїй там світ, у болоті твоїм — цвіт. Правду Августин трима: пекла не було й нема, Воля — пекло перекляте, Воля — піч пащекувата. Тож візьми її до рук — і ні пекла, ані мук. Воле! О неситий ад! Трута ти, а всі — то ядь. Пащею ти позіхаєш І підряд усіх ковтаєш. Вбий же знак глупоти — пекло здужаєш ти. Боже! Слів живих улий! Хто без тебе не смутний? Радість ти життя єдина, Рай, солодкість безупинна! Вбий ти волю злу у нас, твій зцілить нас чистий глас! Дай нам силу своїх слів! Славимо царя царів! Всесвіт весь співа про тебе, Створений законом неба,- Що потрібне, те легке, непотрібне ж є важке!