То яка ж та слава нині? Глянь на бучу в сій годині! Ізраїле! Гідри —звіра, Чи велика в тобі міра, Треба зрозуміти. Булава і скіпетр сяє, Рано вставши,— слава злая, Серце сповнене тривоги, Руки зв’язані і ноги, Як минути сіті? Нині п’яна скаче воля, Рано вставши — марна доля. Ізраїле! Того звіра Де ведуть мета і міра? Треба вже прозріти. Шлють сирени з океану Пісню солодко-оманну, Бідне серце, щоб се чути, Хоче назавжди заснути, Не сягнувши землю. Плоть і світ! О прірво люта! Все в тобі наскрізь отрута, Щелепами позіхаєш і усе підряд ковтаєш. Як минути сіті? Ся пучина всіх ковтає, Ся щелепа всіх з’їдає! Ізраїле! Кита-звіра Де мета, і глузд, і міра? Плоть ту не наситиш! Розпусти свої вітрила, Розуму широкі крила, Пливучи по буйнім морю, Возведи зіниці вгору — Шлях знайдеш правдивий. Краще жити у пустині, Зачинившись у яскині, По безвіддях вік пробути, Знадних голосів не чути. Будь мені Іраклій тщивий Будь Іона прозорливий. Голови всічи зміїні, З китової блювотини Скочить дай на кефу.