Щастя, а де ти живеш? Горлиці, скажіте! Вівці у полі пасеш? Голуби, звістіте! О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт! Ти мати і дім, появися, покажися! Щастя, а де ти живеш? Мудрії, скажіте! Чи в небі ти пиво п’єш? Книжники, возвістіте! О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт! Ти мати і дім, появися, покажися. Книжники мудрі мовчать, птицю ж не спитаєш, Де нашу матір шукать? І чи відшукаєш? О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт! Щастя нема на землі, щастя і в небі не знайти, Не знайти й у вуглі — в іншім треба шукати. О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт! Небо і місяць, земля й зорі всі — прощайте! Гавань ви злобна моя — більше не чекайте! О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт! Я проминув небеса — ще як полетіти? Був у найнижчих низах — ще що повідкрити? О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт! Швидше і швидше лечу, скаче мій олень стрімко, Вище небес хутко мчу: крин зелениться гінко. О щастя, світе наш ясний! О щастя, цвіте наш красний! Ти мати і дім, я бачу і чую тебе! Ласощ його — се гортань, очі голубині, Всеньке — любов і Харрань, руки кришталинні. О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт! Перстом мене не торкай — так не впізнаєш, Зовні мене не шукай — не відшукаєш. 0 щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт! Гей! Наверни-но свій зір, бо він окриляє! Вище стихії і гір мене підіймає. О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт! Сядемо ж, братику мій, сядем для бесіди, Гарний глагол твій живий чистить усі біди. О щастя, світе наш ясний! О щастя, цвіте наш красний! Ти — мати і дім, бачу і чую я нині. Стадо пасеш ти в кринах, з полудня в горах заснеш, Не в Гергесенських полях — їхніх долинах — живеш. О щастя, світе наш ясний! О щастя, цвіте наш красний! Ти — мати і дім, бачу і чую я нині.