Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівняши все злото.
Проти свободи воно — лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!
Аналіз вірша “De libertate” Сковороди
Вірш був написаний у 1757 році. На момент написання твору в Україні посилюються обмеження для кріпаків. Григорію Сковороді пощастило – його родина не була закріпачена, він був вихідцем з малоземельних козаків, проте він не міг ігнорувати очевидної суспільної несправедливості.
На момент написання вірша автор отримав гарну освіту, встиг побувати і в Санкт-Петербурзі, де співав у капелі, і в Європі, де навчався, дискутував з місцевими науковцями. Григорій Сковорода повертається в Україну, працює тут у навчальних закладах і зазнає переслідувань через доноси – людям не подобається вільнодумство філософа. Всебічний і постійний тиск у суспільстві, де одна частина людей звикла розпоряджатися долями інших, призводить до усвідомлення того, наскільки важливою є для людини свобода.
Головна ідея твору – визначення свободи як основної цінності для людини.
У творі використані такі художні засоби:
Епітет – «золотеє»;
Риторичні запитання – «що є свобода? добро в ній якеє?»;
Риторичне звернення – «Слава навіки буде з тобою, вольності отче, Богдане-герою!»;
Протиставлення – свобода протиставляється золоту і болоту;
Метафора – «в дурні пошитись».
Твір компактний, проте глибини йому надають символи:
Золото – багатство земне, можливості, які відкриваються завдяки коштам;
Болото – земне життя з його зобов᾿язаннями, труднощами, які пов᾿язують людину по руках і ногах і не дозволяють їй діяти на власний розсуд;
Богдан – символ волі. Григорій Сковорода має на увазі Богдана Хмельницького, на що вказує прикладка «батько». З часом дії Богдана Хмельницького, які призвели до приєднання України до Росії, почали виглядати як негативні. Проте у момент написання твору Григорій Сковорода чув про Визвольну війну як про найбільше за останній час повстання, що мало на меті захистити інтереси українського народу, його право на свободу;
Дурень – цікавий символ людини, яка виглядає простою й яку нібито легко обманути чи використати. Та саме дурниками нерідко прикидалися – вимушені були прикидатися – розумні та волелюбні люди, щоб мати можливість говорити правду і не бути переслідуваними. У Європі, яку відвідав Григорій Сковорода, це була розповсюджена практика. І метафора «пошитися в дурні» вказує одночасно на страх потрапити в ситуацію, коли суспільство зламає мислителя, і на страх, що чоловік буде вимушений розігрувати дурника з себе.
