Дикі гори, мертва тиша, Вся природа жаром дише. Ниють м’язи, піт — струмками… Тут стріляє кожен камень. Вибух тиші — перший постріл Навмання, у світ, у простір. Світ і час такий, що, звісно, Жити людям дуже тісно. Хто за місяць, хто за зірку… Куля в серці вирве дірку Дірка в серці — в грудях тиша… Матері листа напишуть. В дикі ігри легко грати. Страх короткий. Втрати, втрати… Кулемет тремтить всім тілом — Руки стерпли, заніміли. Хто ж убивця? Де тут винні? Звір прокинувся в людині. Чорні гори, свято смерті, Люди дикі, люди мертві. Бій у розпалі. І рота Піднялась грудьми на дота. Вбитих четверо, а п’ята Стогне істина розп’ята. Хто це чує?! Хто це бачить?! В зуби все чотрам собачим!.. Хто за місяць, хто за зорі… Бій триває. Бідні гори…