Дим цигарковий шкріб легені… Чи знає той військовий геній, Що посилає їх сюди, Як виїдає очі дим? Раніше не курив ніколи. Тому, напевне, в грудях коле, Тому і нудить його так, Тому і кривляться уста. Шакал десь вив і ворон каркав… Тремтіла у руці цигарка. Він жадібно смоктав її, Здавалось, не курив, а їв. Сьогодні він убив людину, Осиротив чиюсь родину. І ще не висохла земля, Де він ворожу кров пролляв. Ще не схолола їхня зброя. А наших теж упало троє. Він чув ще їхні голоси… Тоді й цигарку попросив.