I Стою на варті, Стою, бо треба. Пикатий місяць Пливе по небу. Пливе повільно, Мені байдуже. Не ворогуєм, Ми з ним не дружим. Купаюсь в сайві. Мов на долоні… У владі світла, В його полоні. Далеко бачу, Здалека видно, А кругла пика Морга єхидно. Стою, бо треба Чи я, чи інший… Мені не страшно, За мною більшість. Купаюсь в сяйві, Мішень чудова, Та я на місці І я готовий. Ні, все спокійно І скоро зміна, А місяць корчить Противні міни. Пливе по небу, Як сир в сметані. Прекрасні ночі В Афганістані. І раптом місяць Чомусь здригнувся І над обличчям Моїм нагнувся, Хтось в нього стрілив — Він розлетівся, Шалемно блимнув І завертівся. Він на осколки Друбні розпався, Один з них в тіло Болюче вп’явся, А інший в груди Наскрізь проходить… Який був місяць! Розбили… Шкода. II На місці вибуху димить. А я в землі, а я в крові. А я боюсь, я маму кличу, Але мужчині страх не личить… І я від рани не помру. Думки свої назад беру. Мені нічого не болить. А я без слова на устах, Я на носилках, я в бинтах… І гори довгими були.