На колгоспному баштані Червоніють баклажани, Проти сонця гріють спини Жовтобокі спілі дині Й ходять в гості до братів — До статечних кавунів. Підкачавши білі штані, Ходить бусол по баштані І дивується без краю: — Що тут робиться — не знаю! Цілий світ я облітав, А такого не видав: Тут кавун — ряба сорочка— Виростає, наче бочка! Тут лежить такенна диня — Не підійме господиня! І нащо вже баклажан — Виріс тут — неначе жбан!