All the king’s horses and all the king’s men couldn’t put Humpty together again. Різьблена, дерев’яна, цвяхована чорною бляшкою, сувенір-люлька — родич привіз з України. П’ятилітній Іванко — внучок мій найстарший — відкриває-закриває: сподобалась іграшка. Раптом біжить переляканий — в оці тремтить сльозинка — в руках уламки люлечки, шматки різьбленого дерева. Поламалося!… Бабо… я не хотів… Каже баба Іванкові: не журися, хлопчику, це не ти поламав — воно давно поламалося, але баба зліпила докупи і воно було ніби-ціле, але не справді. Це була така собі ніби-іграшка, але баба знала, що прийде день, коли треба буде глянути правді ввічі: сказати: Це — ні до чого, і — викинути. 1992