Обличчя їх — безпечна обстановка Голландських кахлів, перських килимів, Де кошик фруктів, завжди повний, сяяв У безтурботнім світлі пополудня — Їх голоси, їх постаті в садочку, Як чай там ставили, чи підтинали зелень, Нас переслідували і смутили. Бо бути молодим — це означало Бувати-жити завжди в домі інших, Чий мир був наш лиш з другої руки, Не нами створений і був він наш недовго. Не наш був звичай дому, і не наші Від сонця збляклі голубі завіси, Ні згадка про різдвяне прийняття З-перед років — їх спомини усі Про власну владність, про буття підвладним, Ми куштували з заздрістю. Ласкаві, Вони дали б нам все. Ось кошик фруктів Для нас поставлений, і нагорі кімната Для нас лише. Та не могли нам дати Літ два десятки досвіду життя. Ніколи теж нічого не казали Про пляму на блискучій балюстраді, Про тріщину в вікні у кабінеті, Ні про листи, заховані в шухляді, Ключ від якої десь давно пропав. Все мали зрозуміти ми, вернувшись, Колись, в наш час: як мир здобуто цей, Скільки домов було і скільки недомовлень.