Аж сюди, над залізо й бетон, пронеслося раннє вітру зітхання, тужливе, осіннє, і мені заплело у волосся своє тихе квиління. Десь далеко у полі дрімають ще роси і спросоння нашіптують марення травам … Де у місті зустріну я осінь і сумну, і ласкаву? Між будинками клаптик ув’язнений неба, довкруги тільки мертвий на камені камінь; в місті вулиць смітити не треба золотими листками. 1950