І знов мені листа не принесли: Невже забув, невже кудись поїхав? Весна дзвенить, як срібні трелі сміху, У гавань з моря кораблі прийшли. І знов мені листа не принесли… Він був зо мною зовсім ще недавно, Ласкавий, і закоханий, і мій, Та це було тоді ще — узимі, Тепер весна — і смуток непоправний. Він був зо мною зовсім ще недавно. Я чую трепет лагідних смичків, Мов передсмертний біль, по струнах б’ється І страшно так, що серце розірветься, Не допишу я ніжних цих рядків…