Білокорі берези на тихій розмові із кленом: я їх слухаю заздро: ось цю треба б вивчити мову! Дуб листи мені пише, а я їх збираю і знову, хоч милуюся ними, читати їх я — неписьменна. Дерева, мої любі, що скажете ви про людину, що, мов циркуль, накреслює світ із собою у центрі? Скільки вас полягло — щонайкращих землі монументів — задля примхи проґресу, що часто веде у руїну… 198-?