Блідими вогкими ранками, коли світить непевне сонце і в очах причаїлася ніч — із далекого синього моря золота припливає рибка, щоб упасти у сухий і шорсткий пісок. Тоді не знайти темноти й м’якості ночі; утікають з землі сни, що поруч лежали тут. І ось жінка встає, і виходить за двері, щоб упасти у сухий і шорсткий пісок — в наступаючий день.