Де несмертельність, виснена у снах, що їй приносив жертву людський ґеній? Не весь помер ти. Житимеш в синах, і внуки понесуть в майбутнє ґени. І дух живий твій на папері книг, де віднайде слова твої читач твій, і, може, пам’ять лишиться про них серед колег в літературнім братстві. І хоч я бачила тебе в труні, не вірю я, що повністю помер ти: ти житимеш невпинно у мені, як частка серця, до моєї смерти. жовтень 1992