Непотрібні здаються змагання людей, коли станеш віч-на-віч із вічністю, з Богом, як душа вирушає в останню дорогу, як у пустку нірвани навіки гряде. На безмовну самотність — мовчазне виття — не знайти ні потіхи, ні ліку ніколи. Вчуся наново жити, змагатись із болем, щоб абсурдом для мене не стало життя. жовтень 1992