У ніч весняну я і ти Ми хочем з місяцем сидіти: Сміятись учиш, так як ти, В життя своє даєш ввійти — Ми хочем бути, наче діти. Я спрагла батькових жалінь, Любов’ю матері несита. Життя мого невтишний гін, Що був мені, немов проклін, Учусь, мов ворога, любити. З дерев, що квітнуть навесні, Кохання запах цей прекрасний. Будь батьком-матір’ю мені, Весною будь мені в ці дні, І будь — мій власний.