Кричить вночі моє дитя, В гарячці встало з забуття, Мов туги повна юність. Роздерла б серце я навпіл, Дала б я кровi власних сил. У світлі місяця уже Ось смерть гієною повзе. Земля, однак, цвіте, ясна, Розспівана іде весна, Дитину пестить вітерець — Пахучий Бога посланець.