Як же мало знаємо про птахів! Жив глухонімий раз сіромаха, що звик раннім ранком уставати, підглядати соловейка-брата. Соловейко із розверстим дзьобом, непомітний, зовсім без оздоби, тряс сердечним криком цілу галузь… В той же час глухонімий щоранку, педантично і безперестанку, хробаки визбирував помалу. Потім засинали — хто як годен: один — ситий, а другий — голоден, та обидва виповнені щастям. Лиш глухому й дотепер не вдасться зрозуміти солов’я-невдаху… Як же мало знаємо про птахів!