Чим можу хвалитися далі, крім слів, що у вірша скритці: округлі жалю коралі на дощу завішені нитці. Сповідь — ясно, була неповна, і розгрішення вже не шукай… Дні — мов плетена біла вовна, ночі — чорна вовна шорстка. Не підглянув ніхто з перехожих — всі розумні і дурні докупи, що крізь пальці пливли погожі хвилі щастя, яких не відкупиш. Час застигле на місці — палить… Збереглись лиш, мов краплі на квітці, кольорові жалю коралі на дощу завішені нитці.