Згадай мене, як відійду з життя у мовчазний, такий далекий край, — туди руки мені не простягай, звідкіль мені не буде вороття. Згадай мене, як наше майбуття вже більш не плануватимеш, як рай; лише згадай — не радь і не картай — запізно повернутись з небуття. Якщо б мене ти часом призабув, і згадував лиш часом — не журись, як темнота окутає колись останній слід, де образ мій — мутний, волію, щоб ти в радості забув, ніж щоб ти згадував і був сумний.