Десь далеко є край, де немає турбот, де, мов квіти, ростуть доброта і любов. Але шлях у цей рай крізь страхіття темнот, що їх досі ніхто не зборов. Променій, не згасай, моя зірко ясна, проведи мене в край, де царює весна. Не зупинять мене темноти вояки: там — царівна, що серце мені віддала. В неї світло ясне, і горять маяки, щоб мене не поглинула мла. Променій, не згасай, моя зірко ясна, проведи мене в край, де царює весна. Я до неї іду понад простір і час — увесь вік свій іду за промінням зорі. Я її віднайду, щоб лиш промінь не згас, щоб не згасли її ліхтарі. Променій, не згасай, моя зірко ясна, проведи мене в край, де царює весна. 1972