Титові Геврикові Прийшов його милість король Соломон у гості не тільки до мене — нікого, одначе, не взяв у полон, лиш серце моє незбагненне. Пройшов він крізь простір, пройшов він крізь час — король цей для вчора й для завтра. Біблійну кирею надів він для нас, чи, може, це плащ космонавта? Не стрій, не корона, не помах жезла говорять про силу і владу — німий маєстат — оборона від зла, він хаос приводить до ладу. Рішучість, повага — пануй і веди! Історія місце присудить. Не страх, а довіру і гідність буди, і підуть за покликом люди. Щось людське в цій бронзі. Округла гладінь пом’якшує грані кубізму. Я бачу усмішку — абстрактну, мов тінь. Володар цей має харизму. 1985