Той з каменя створений, інший — із глини, А я — наче світло, сріблиста! Я — зрада і зміна, на ймення — Марина, Я — піна із моря іскриста. Хто створений з глини, хто створений з тіла — тим гріб і надгробні тим плити. Я — хрещена в купелі моря — злетіла І в льоті постійно розбита. Проб’ється крізь серце, крізь сіті зрадливі Моє непокірне свавілля. Мене — чи ти бачиш цих кучерів звиви? — Земною не зробиш ти сіллю. Кришуся об ваші ґранітні коліна, І з хвилею знов воскресаю! Хай славиться піна, розсміяна піна! Я піну високу вітаю!