Цей світ є для мене і я для світу, що моє серце вагою пригнітив, немов непритомний коханець. Уся віддаюсь у безжурнім полоні, хоч він несе смерть мені у долоні, мені, найвірнішій з коханок. Скарби різноликі, метеликів крила кладе перед мене на мить, що наспіла, аж знову розкине їх вітер. Цілую уста многоусті, жадані: в обіймах, прошу, говори про кохання, аж вічно засну я, мій світе.