Вже сірий день між горами розтанув, мов у долоні кучерявий сніг. Коли йдемо з тобою між каштани — сріблом алеї стеляться до ніг. З гори, де замок, сходить ніч на місто поміж ліхтарень стройовий шпалір, і світел мерехтить ярке намисто над білим містом нині, замість зір. Мов привиди, понад водою звисли засніжені-замаяні мости. Біжать з рікою невловимі мислі, і мрії рвуться в далечінь плисти. Ми слухаємо, як ріка говорить, а музика її не знає меж. В ріку сніжинки падають, мов зорі, і гомін дзвонів із церковних веж. 1946