Не вірилось, що в натовпі туристів зустрінусь я на самоті з мистцем, що плесо гамору порушить камінцем сльоза зворушення — розмова чиста. Та ось розцвів неждано білий сад: розсипалися радістю дерева — і зник кордон — музейний палісад: A thing of beauty is a joy forever. В халупі сірій — картопляний пир, а за вікном — кольорами Провансу цвітуть ілюзії останні шанси, що обіцяють втомленому мир. Жнива життя — щоденна зустріч з болем. Після весни, де радість — синя даль, на тлі якої розцвіта мигдаль — ворони смутку над пшеничним полем. 1970