Усі краї готові підійнятись із карти світу, стрясти із себе шкіру зір, сині в’язки морів прив’язати на спині, гори з вогненним корінням на роздимлене волосся, мов шапки, засадити. Готові останній вантаж меланхолії нести у валізі — кокон цього метелика, що на його крилах вони закінчать колись цю подорож.