Радіоактивна хмара над Києвом, а на Хрещатику — парад. Твоє свято, робочий люде, — радій, гуляй! Гордо звучить: людина! І влада ж — рад. Радіоактивна хмара над Києвом, а на Хрещатику — парад. Вибух реактор в Чорнобилі: горить земля, вода пожежі не гасить, асфальт кип’ятить багнюкою. А в Києві, на Хрещатику, заквітчані, у корсетках, дівчата гопака хороводять. Европа на ласці вітру. Зловіщо ворожать ґейґери. Вода у Дніпрі отруєна. А Київ — увесь червоний, кияни всі на вулицях — Перше травня! В Польщі йодом дітей напувають, румунам наказують не виходити з хат. Радіоактивна хмара над Києвом, а на Хрещатику — парад. У повітрі цезій і стронцій — над Чорнобилем — тінь Гірошіми. А Київ, мов цирк: благоденствує, бо там на Хрещатику нині першотравневий парад. Лікарі, безпорадні, вчаться новим досвідом радіологів. Шпиталі відокремлюють жертви. А оркестр у бадьорому марші несвідомим, мов п’яним, киянам відкриває дорогу в пекло. Батьківщину, старий Чорнобиль, тисячі вже бездомних покинуло. Чи повернуться в Прип’ять ще жителі? А в Києві, мов збожеволіли, не жалоба, а радість на вулицях: танець смерті задурених, зраджених — танець смерті робочого люду — першотравневий парад. 4 травня 1986