Чи тямите: цвіла черемха біла і пахощі її розносив вітер. До нас, мов пісня, тихо і несміло прийшов у гості неповторний квітень. Чи тямите: зелені однострої, весна зелена і зелені мрії — і цей порив, що й досі непокоїть, і цей вогонь, що юну дружбу гріє… …Я чую знов дзвінку юнацьку пісню і прапорів на вітрі лопотіння, що кличе у походи ще незвісні. Я знову бачу постаті незмінні при вічній ватрі, як настане вечір… — І знов у серце, спогадом натхненне, вертається завзяття молодече — минуле повертається до мене. 1953