Віз Чумацький на чорному небі ще ніколи не був так близько: небосхилу зазорене чудо — чорна маґія вічних зір. Нерозгадану загадку простір у віконця оправив раму і маґнітом у небо тягне непокірної думки літ. Антуан де Сент-Екзюпері у нічному польоті зі мною. Тридцять п’ять тисяч стіп удолині континент, наче чорне море, що на ньому лиш де-не-де світять острови електричних міст. Тягне вниз притягання планети, в атмосфери полоні — тіло, і нитками невидних вібрацій моє серце тримає земля. Антуан де Сент-Екзюпері у нічному польоті зі мною. 1981