Вночі був дощ — дзвінкий, мов радість, дощ. (Дощі такі бувають навесні!) Він змив зиму з міських камінних площ, очистив пам’ять від кошмару снів. Ах, скинути б з плечей журби тягар, у свіжий парк нести б насіння мрій! Земля відкрила свій жіночий чар до сонця життєдайного вгорі і все готове поновити цикл: жагу цвітіння, тугу, і любов… Вантаж прожитого, що наче льодовик, топлю, щоб серцем обновитись знов. 1954