Як чумаки колись по сіль ішли від рідних хат і піль, хоч в серці туга, жаль і біль, — ішли у Крим — так ми за море подались, хоч заповіли-поклялись, що ми ще вернемось колись у рідний дім. У преріях сини степів знайшли найбільший скарб скарбів: вільне життя і гордий спів — свободу — сіль землі. Чумацький знаємо звичай: гостинців скрині повні вкрай — ми привезем у рідний край свободу — сіль землі. 1975