Тобі, що без геройства і без слави в покорі зустрічаєш кожен день, — тобі, чий усміх, мов вітрець ласкавий, одхмарює обличчя молоде, — тобі, чиє любові повне серце пробили леза чотирьох шабель, — тобі, що прикликаєш дотепер ще заблуканої долі корабель, — тобі, що вмієш без надії ждати, — тобі, що вмієш, як ніхто, простить, — тобі — самотня, безіменна мати, у вічність людства символом рости. 1954