Торкнись заліза цих старих гармат: вони й твою перерішили долю. Тут монументи слави промовляють усмішкою іронії й погорди: для переможених немає місця, вимазують їх кров’ю і болотом з історії, із пам’яті людської… Невже на віки вічні? Глянь довкола: на полі битви — золота пшениця: це дозріває щедрим урожаєм насичений полтавською землею анахронізм двадцятого століття — живий тріумф останньої з імперій. В Полтаві, 15 липня 1974