Івасеві Керницькому В очах ласкава усмішка не згасла, та хтось сипнув туди піском тривоги і впала тінь апатії зловісна на синь зіниць, немов смертельна втома. Чи в кучерях живуть ще сміховинки, що їх заплів туди заморський вітер? Прилип до лікарняної подушки жмут сивого безладного волосся. Як розсипати сміх на радість людям, коли в устах ледь зрозумілий шепіт? Життя — на кошт позиченого кисню, і кожен день — різдвяний подарунок. Вогні — святоіванські і нью-йоркські — десь попливли в далеке підсвідоме… Електрокардіограф на екрані записує найбільшу драму серця. 1979