Фонтан — чи пам’ятаєш ти фонтан, що розсипав п’янкий дурман і шуму океан? Цей день — чи пам’ятаєш ти цей день: душа дзвеніла від пісень — це був прекрасний день! Так, наче промінь заблис, у тьмі самоти блиснула ти, так, як ряхтить падолист — щоб у красі відійти… Фонтан, чи пам’ятаєш ти фонтан, що розсипав п’янкий дурман і шуму океан? Здається, що був лиш сон це — це наше rendez-vous: та в очах промінням грало сонце, ти була тут справді, на яву. Іду щодня до фонтана, слухаю, як шумить: в цьому шумі туга моя п’яна — ах, з’явися з’яво, хоч на мить! 1972