Маркові та Ії — на далеку дорогу до Каліфорнії Піонери країни ішли неодмінно зі сходу на захід. Куля сонця — вогнистий маґніт — всіх тягла в далечінь за собою. На возах — найцінніший вантаж: непокора, відвага і мрія, і уперте бажання дійти до найдальших, останніх кордонів. По дорозі — безмежжя степів, індіянські ворожі ватаги, і пульсуюча вена землі — всемогутня ріка Міссіссіпі, і стіна загартованих скель, і безводна безлюдна пустеля — але ось: іще миля, ще дві і — мета вже відкрита для ока! Чи мета це — чи, може, межа? Океан — нескінченна стихія — і людина на берег стає упокорена, з серцем відкритим: ось і він — цей останній кордон! Не здогнати нам сонця ніколи. Кругобіг по планеті-землі завертає нас знову до старту, до основ, до початків життя, до глибин свого власного я. 1980