Друже! Бачиш образок на стіні? На картині малій в чорних рамах Захід сонця між дерева лісні Багряніє, снуєсь в темних плямах, Кругом сніг розсипаєсь на пні, На снігу тім скривавлені плями… Глухий біль давить груди мені, Як дивлюся на те вечорами… Ту картину малу в чорній рамі Прибивала над ліжком мені Рука друга, що вже рік лежить в ямі. Тямлю, як чоловік той вмирав — Жива кров з таких споминів кане! Є хвилини в життю… Хто їх знав — Той сумний цілий вік свій остане… Проминуло. Тільки ще на стіні, На картині оцій в чорних рамах Захід сонця між дерева лісні Багряніє, снуєсь в темних плямах… Тільки ще сипле сніг й усі пні Обсипає — кервою… сціпами… Проминуло!.. Тільки думи смутні, Амулет сей остав поміж нами!..