Далеке море, срібна мріє! Ще нині виджу гребінь хвиль… Я бачу, чую — шум твій віє, Хоч ділить нас три сотні миль! Непроходимі маєш броди, Таємно шепче гамір твій, Твій безмір срібний, сині води — Найкращий сон мій, мрія мрій!.. І жаль тяжкий!.. Я свого друга До тебе, мов до волхва, вів… Страшна була моя недуга… Ласкаво лазур твій шумів — Навколішках молив я з кручі, З плачем припав до срібних струй: — Верни йому життя, могуче! Ти маєш силу-міць, рятуй!.. …Он плач на тебе рветься з груди, На тебе смуток мій паде, — Не вдіяло ти, море, чуда!.. По хвилях чорна барка йде…