Десь давно, мов сниться, сміялися очі, І сміх мені грав на рожевих устах, Чужі мені були пригноблені ночі, Зажура і смуток не клались на шлях! Десь давно, мов сниться, летять мої мрії, Як голуби білі, все небом було! Йде хмара, а сонце з-за хмари ясніє, І серце у грудях дужало, росло! А нині блідий я, уста мої змовкли, Світла позгасали, упали у море…