По синяві мчиться кораблик горою, Шо срібні у нього вітрила… Пливе срібний місяць, мандрує з прибою, На синь його Мойра спустила. Чи плесо, як гребінь, чи піниться море, Він лине, пливе, аби плисти… А паруси сяйво кидають в простори, То срібне, то знов золотисте. Пливе, не закине свій якор на звенце, Кружляє, а все по блакиті! Глядить — у віддалі без впину блукає По сірому-сірому світі Човенце моє…