Осінній вихор так жалісно грає, Заводить, стогне, шумить за вікном, Мов окаянних, скимить, завиває, Б’ється під вікнами чорним крилом… Душе проклята! Душе з того світа! Чую твій голос і плач чую твій, Про що тебе жалість пригнала з засвіта?. Буду молитись за твій упокій! Глядять в темряву смутні мої очі, Зник окаянних, пропав за ним слих… Запіяв півень у сумерках ночі — Осінній вихор ущух і притих…