Попри шпилі мідяними рядами Сунуть хмари пекельної кари — Гріх карають лицарі з рушницями, Триста років заковані в хмари… А ті хмари розійдуться імлою, Як народ підійметься до бою! Дні і ночі, рано й вечір чекають, Чи не йде зов степів від Славути? Йдуть літа, води в море тікають, Але гомону труб — не почути… А ті хмари розійдуться імлою, Як народ підійметься до бою! — Лицарі! Товариство! В пожарі! Ваші чола скам’яніли від болю, Лице стидом загоріло у хмарі, Що народ не скидає неволю! А всі хмари розійдуться імлою, Як народ підійметься до бою!..