Я кинув там камінь і слухав — Прогалина тихо ковтнула — Приповз я і глянув без руху, Тривога слова всі забула… Втім, скічка біжить на долину! Хто здержить? Стрілою майнула Упала в прогалину синю І — мовби ніколи не була!.. Я радо б журбу свою кинув, Що серце від неї холоне, Хай слід би за нею загинув! Плитка на се пропасть бездонна.