Самотня сосна, одинока Верхів’ям хилиться, тяжить У пропасть… Пропасть чорноока Своєю тайною манить… На скелях Богом позабута Думає сосна, гей у сні, Яка се тайна незбагнута В зіницях пропасті на дні? Влюбилась сосна в чорноокій, В найглибшій тайні з тайн усіх, Заснула б в пропасті глибокій — Земля держить в кліщах своїх…