Я даром, даром дав усе, Що мав святе, усе їм дав! Нащо ж кудись ріка несе В незнану даль мій бідний сплав?. В душі великий жаль тремтить, Хоч сліз не скочує на вії, Жре серце біль і грудь ранить, Ран час не лічить, ні події. Із ран моїх не кане кров, Тупий їх біль, німа їх мова, І не тремтить від смутку бров — На смуток той не знає слова… В душі великий жаль тремтить…