Пустиня дише. Рівний подих, вільний, Гарячий він та чистий, мов святий. Пісок лежить без руху золотий, Так, як лишив його Хамсін свавільний. Феллах працює мовчки, тихий, пильний, Будує дім, – там житиме пустий, Летючий рій мандрівців, і густий Зросте навколо сад. Феллах – всесильний. Оази робить він серед пустині, Лиш не для себе… Он уже він пише Бігунчик по піддашші… Поколише Гарячий вітер одіж на людині, Обсушить піт… і далі по рівнині Пролине… знов і знов… Пустиня дише.