У легендах стародавніх справедливості немає, все там річ іде про жертви та кривавії події. В тих легендах ми читаем, як дитяча кров рожева рани гоїла на тілі жебрака, старого діда; як раз дівчина убога хрестоносця врятувала від прокази сарацинів, свого серця кров віддавши; як людей лихії чари в мертвий камінь обертали, але кров невинна знову оживляла те каміння. Ті легенди червоніють, наче пишна багряниця, наче пурпур благородний, від крові людей невинних. Та горить у мене серце, коли я їх пригадаю, – проти сих легенд червоних білий світ блідим здається. 1.08.1900