Ой не зникли золотії терни, тільки почорніли, ой не всохли кривавії квіти, тільки помарніли. Зійди, сонце, під моє віконце та й засвіти ясно, позолоти мої чорні терни, нехай буде красно. Загорися ти, моє серденько, запалай пожаром. Коли ношу кривавії квіти, нехай же недаром! 2.11.1904